Категорія часу

Категорія часу виражає відношення дії або стану до моменту мовлення. 

В українській мові розрізняються чотири часові форми: 

• Теперішній час; 
• Майбутній час; 
• Минулий час; 
• Давноминулий час.

Категорія часу (усі часові форми) розрізняється тільки в дієсловах дійсного способу. У дієслів наказового та умовного способу розрізнення форм часу відсутнє. Для дієприкметників та дієприслівників властиве розрізнення лише форм теперішнього і минулого часу.

Категорія часу тісно пов’язана з категорією виду. Дієслова у формі теперішнього часу творяться лише від дієслів недоконаного виду (пишу, ходимо, вирішують), а форми майбутнього, минулого і давноминулого часів творяться від дієслів доконаного і недоконаного виду (напишу, вирішать, писатиме, буде писати, ходив, ходив був, написав, вирішили): Хай сотий піт з чола додолу роситься, вони ж працюють, знаючи про те: якщо у полі жито заколоситься, то все, усе у світі процвіте (І. Савич).

• Теперішній час означає, що дія відбувається в момент мовлення. Утворюється від дієслів недоконаного виду: За вікнами сердитий вітер ганяє каламутну снігову віхолу, стукотить у замуровані морозом шибки, вовком виє – гуде в коминку; скаржно скрипить голоребре віття вишень та черешень, тривожно шарудить кукурудзиння, яким обкладено хату (М.Сиротюк). 

Крім основного значення обмеженої в часі дії, яка збігається з моментом мовлення, форми теперішнього часу можуть виражати:

1. Дію, яка відбувається постійно, в будь-який момент, в тому числі і в момент мовлення: Я знаю, мій друже: в кожному з нас, хто навіть вголос відмовляється, що він українець, живе напівзадушений предок і рветься на світло (В.Рубан); 
2. Дію, яка неодмінно відбудеться у найближчий час: Навчання закінчується через кілька днів; 
3. Дію, яка відбувалася у минулому, для підкреслення розповіді про історичні часи. Часто при таких дієсловах є слова було, бувало, буває: Згадалось мені, як тихого весняного вечора сиджу, було, я в своїй одинокій хатинці на хуторі, серед степів харківських, та згадую свою рідну Волинь і шлю до неї свої думки сумнії (Л.Українка); 
4. Дію, яка виражає наказ виконати якусь дію у майбутньому: На конкурс перший курс готує літературні читання, другий – народні пісні.

• Майбутній час означає дію, яка відбудеться чи відбуватиметься після моменту мовлення. Є три форми майбутнього часу: майбутній простий доконаного виду (напишу, скажу, прийду); майбутній складний недоконаного виду (писатиму, казатиму, ходитиму); майбутній складений недоконаного виду: буду писати, буду казати, буду ходити. Прості форми майбутнього часу доконаного виду утворюються тільки від дієслів доконаного виду за допомогою тих самих закінчень, що й дієслова теперішнього часу. Наприклад : пишу - напишу; пишеш – напишеш, пише – напише, пишемо – напишемо, пишете – напишете, пишуть - напишуть. 

• Минулий час означає дію, що відбувалася або відбулася до моменту мовлення. Минулий час утворюється від основи інфінітива, не має особових форм, але має категорію роду. Особа в минулому часі визначається за допомогою особових займенників: я ходи-в, ти ходи-в, він ходи-в (вона ходи-л-а, воно ходи-л-о) , ми ходи-л-и, ви ходи-л-и, вони ходи-л-и. Категорія роду виражається за допомогою суфіксів та закінчень: у чоловічому роді суфіксом -в-: я ходи-в, ти ходи-в, він ходи-в, у жіночому, середньому роді та в множині – суфіксом -л- та закінченням -а в жіночому роді, -о - в середньому та –и в множині: я ходи-л-а, ти ходи-л-а, вона ходи-л-а, воно ходи-л-о, ми ходи-л-и, ви ходи-л-и, вони ходи-л-и.
• Давноминулий час означає дію, що відбувалася перед іншою минулою дією, тобто одна минула дія передує іншій минулій дії. Утворюються форми давноминулого часу переважно від дієслів доконаного виду аналітично (до основного дієслова в минулому часі додається допоміжне дієслово бути в минулому часі в усіх родових формах: прийшов був, прийшла була, прийшло було та у формі множини – прийшли були. Допоміжне дієслово може бути перед основним дієсловом і після нього, наприклад: Трохи була не втопилась, та жаль було кинуть близняточок (Т.Шевченко); Я вже зібрався був, та не поїхав через родинні обставини (О.Довженко).

Ці форми властиві розмовному та художньому стилям, використовуються рідко не тому, що давноминулий час зникає, а тому, що не так часто виникають ситуації, коли потрібно вжити цей час.