Категорія способу

Спосіб – це граматична категорія, яка виражає відношення дії до дійсності. 

В українській мові розрізняють дійсний, умовний і наказовий способи.

• Дійсний спосіб виражає дію, яка відбувається, відбуватиметься чи відбудеться, або відбувалася чи відбулася, стверджуючи або заперечуючи її. Дійсний спосіб має форми часу (теперішнього, минулого, давноминулого, майбутнього), особи ( для минулого, давноминулого часу – форми роду), числа. Наявність усіх часових форм властива тільки дійсному способу: читаю, прочитаю, читатиму, буду читати; читав, читала, читало, читали; читав був. Цим він протиставляється умовному і наказовому способам.
• Умовний спосіб виражає дію бажану або можливу за певних умов: Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано (М.Бажан). Хотіла б я піснею стати…(Л.Українка). Це аналітична структура, яка утворюється додаванням частки б (би) до дієслів минулого часу. Умовний спосіб має форми роду і числа та не має форм часу і особи. Категорія особи в ньому визначається тільки в контексті додаванням особового займенника в ролі підмета: я ходив би, ти ходив би, він ходив би. Частка би вживається після дієслів, які закінчуються на приголосний: читав би, хотів би, частка б – після дієслів, які закінчуються на голосний: читала б, хотіла б. Частка б (би) завжди пишеться окремо від дієслів, але постійного місця не має: може стояти перед дієсловом, після нього, відокремлюватися іншими словами, входити до складу сполучника. 

Зверніть увагу на місце частки відносно дієслова:

Якби ти знав, як много важить слово, 

Одно сердешне, теплеє слівце! 

Якби ти знав! Та се знання прадавнє 

Відчути треба й серцем зрозуміть. 

Що темне для ума, для серця ясне й явне…

І іншим би тоді вказався світ. 

Ти б серцем ріс. Між бур життя й тривоги 

Була б несхитна, ясна путь твоя. 

                                       (І. Франко).

Є два різновиди форм умовного способу залежно від умов вживання:

1. Форма в складнопідрядному реченні: Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя… (Т. Шевченко).
2. Форма в незалежному реченні: Пождав би ти канікул. Відпросилася б ти на кілька днів. У другому випадку виражено відтінок бажання або спонукання.

• Наказовий спосіб виражає спонукання до дії, волю того, хто говорить, у формі наказу, команди, вимоги, побажання, заклику, поради тощо: Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинять вас (І.Франко). Ці значення передаються різною наказовою інтонацією. Спонукання до дії може бути спрямоване на мовця (ходімо, читаймо, хай я зроблю), на співрозмовника (читай, іди, скажи) чи співрозмовників (читайте, ідіть), на особу, яка не бере участі в мовленні (нехай зробить; хай скажуть). Форми дієслів наказового способу творяться від основ теперішнього часу за допомогою спеціальних особових закінчень 2-ї особи однини – нульового чи -и (читай, ходи, неси, роби), 1-ї особи множини - -імо (-ім), -мо: (пишімо і пишім, читаймо, ходімо і ходім, несімо і несім) і 2-ї особи множини - -іть(-іте), -те (пишіть, ходіть, несіть, читайте). Закінчення -іте вживається в поетичній мові для надання урочистості: Поховайте та вставайте, кайдани порвіте, і вражою злою кров’ю волю окропіте (Т.Шевченко). Форми 1-ї особи однини і 3-ї особи однини і множини передаються аналітично, додаванням спонукальних часток хай (нехай) до форм теперішнього або простого майбутнього часу: Нехай я заплачу гіркими сльозами (Л.Українка). Хай згине цар (Л.Українка). Наказовий спосіб утворюється і від дієслів з постфіксом -ся: навчися, нехай навчиться, навчімося, навчіться, нехай навчаться.

Дієслово їсти має такі форми наказового способу: їж, їжте, їжмо. Дієслова наказового способу, крім особи (2 особи однини, 1 і 2 особи множини), мають категорію виду, числа і не мають категорії часу. Часто у мовленні форма одного способу може виступати в значенні іншого. 

Наприклад, для пом’якшення тону наказу замість наказового способу вживається умовний: Чи не сходив би ти, синку, по воду. 

З цією ж метою можна наказовий спосіб замінити на дійсний у формі 2-ї особи теперішнього чи майбутнього часу доконаного виду: Одягайся, Марійко, віднесеш матері обід. 

В значенні дійсного способу може використовуватися наказовий: На Музичука написали, що вбитий, а він візьми і прийди (Є.Гуцало). 

В значенні умовного можуть вживатися форми наказового способу: Не будь нас з Григорієм, ніхто б цієї науки в Харкові й не нюхав (О.Довженко.), а при потребі висловити заклик, наказ використовується неозначена форма дієслова: Стояти струнко! Підняти прапор!