Дієслово як частина мови. Значення, граматичні ознаки.

Дієслово - самостійна частина мови, що називає дію або стан предмета й відповідає на питання що робити? що зробити? : просити, написати, любити.

Морфологічні ознаки :

1. Вид (доконаний та недоконаний)
2. Спосіб (дійсний, умовний, наказовий)
3. Час (теперішній, минулий, майбутній)
4. Число (однина, множина)
5. Особа (у теперішньому та майбутньому часі)
6. Рід (тільки в однині минулого часу)

Синтаксична роль :

У реченні дієслово найчастіше є присудком.

Дієслівні форми є дієвідмінювані і недієвідмінювані. До недієвідмінюваних форм належать інфінітив, дієприслівники, форми на -но, -то. Інші є дієвідмінюваними, однак змінюються вони по-різному. Наприклад, дієприкметник змінюється за відмінками, родами і числами, як прикметник. Інші ж дієслівні форми змінюються за особами і числами або за родами і числами.

Дієслівні форми творяться від двох основ дієслова: основи інфінітива, яка визначається відкиданням суфікса -ти (-ть) від форми інфінітива, наприклад: чита-ти, писа-ти та основи теперішнього часу, яка визначається відкиданням особового закінчення -уть/-ють , -ать/-ять від форми третьої особи множини теперішнього або простого майбутнього часу, наприклад: чита-ють, пиш-уть, прочита-ють, напиш-уть.

Інфінітив, або неозначена форма дієслова – це початкова форма дієслова, яка передає найзагальнішу назву дії чи стану як процесу, не вказуючи на особу, число, час чи спосіб. Інфінітив вживається, коли немає потреби вказувати на те, хто виконує дію, коли вона виконується, в який спосіб перебігає. Це незмінна форма дієслова.

Інфінітив твориться за допомогою суфікса -ти, рідше – -ть. Суфікс -ти вживається частіше і в усіх стилях мовлення. Суфікс -ть – рідше і тільки в розмовному і художньому стилях. Після основи на приголосний завжди вживається суфікс -ти: ректи, текти; після основи на голосний можливі обидва суфікси: лежати і лежать, читати і читать.

Інфінітив може виступати в ролі будь-якого члена речення: Язиком (що?) вихати –(є що?) не ціпом махати (прислів’я) – підмет і присудок; Здійснилась її палка мрія – (яка?) малювати. (В. Яворівський) – означення; Він приїхав у село (з якою метою?) працювати (Г.Тютюнник) – обставина; Просимо вас (про що?) виконати це ще раз – додаток.

Категорія перехідності/неперехідності дієслова

Категорія перехідності / неперехідності вказує на здатність дієслова виражати своє значення самостійно (музика звучить, шахтар працює) або за допомогою залежного іменника в знахідному відмінку (без прийменника) чи в родовому відмінку, наприклад: шахтар видобуває вугілля; мати наварила борщу (зварила борщ). Категорія перехідності/неперехідності визначає синтаксичну ознаку дієслова - здатність або нездатність дієслова керувати іменником у знахідному або родовому відмінках.

Перехідними є дієслова, які означають дію, спрямовану на об’єкт, виражений іменником у формі знахідного відмінка без прийменника: читати (що?) газету, книгу; малювати (що?) картину, пейзаж. Іменник, на який спрямована дія, може бути і в формі родового відмінка:

• Коли дія переходить не на весь предмет, а на його частину. Порівняйте: висипати (що?) борщ; визбирати (що?) груші, яблука; насипати (чого?) борщу; назбирати (чого?) груш, яблук.
• При наявності заперечення: не знати (чого?) правила; не виконати (чого?) завдання.
• При наявності синонімічних відмінкових форм у іменниках чоловічого роду другої відміни з нульовим закінченням у початковій формі: писати (що?) лист і листа; купити (що?) стілець і стільця.

Перехідні дієслова можуть керувати формою родового відмінка у ролі прямого додатка, коли вони вживаються у сполученні з іменниками, які означають збірність: пас ягнят і ягнята; порав телят і телята. 

До перехідних належать також дієслова бажати, зичити, сподіватися що керують формами родового відмінка і поєднуються з іменниками абстрактного значення: бажати щастя; зичити добра, сподіватися успіху.

Неперехідними є дієслова, які означають дію, що не передбачає об’єкта, вираженого знахідним відмінком, на який би ця дія переходила, була спрямована. Ці дієслова не мають при собі прямого додатка у формі знахідного відмінка без прийменника. Вони керують іменниками в інших непрямих відмінках або в знахідному відмінку з прийменникам. Можуть також вимагати інфінітива. До них не можна поставити питання знахідного відмінка: іти, бігти, лежати, їхати, летіти та ін., наприклад: летіти над землею, лежати на дивані, надокучає стояти, дякувати долі, нехтувати порадою і ін.

До перехідних належать дієслова мислення і мовлення, переживання, ставлення і ін.: говорити (що?) правду; розповідати (що?) сон; почути (що?) пісню; відчувати (що?) радість; любити (кого?) людину.

До неперехідних належать дієслова, що означають рух і положення в просторі (іти, летіти, сидіти, ходити, стояти, лежати); фізичний і психічний стан (радіти, плакати, хворіти, сумувати); сферу діяльності (учителювати, воювати, партизанити) та ін. 

Чіткої межі між перехідними і неперехідними дієсловами немає. Одні і ті ж дієслова залежно від контексту можуть виражати перехідність (читати книгу) і неперехідність (читати голосно). Наприклад: Наш Івасик читає казку і Наш Івасик уже читає.

Категорія стану дієслова

Категорія стану виражає відношення дії до її суб’єкта, який творить дію, і до об’єкта, на який ця дія спрямована. Властива всім дієслівним формам, але найвиразніше виступає в дієприкметниках, серед яких найчіткіше розрізняється два стани - активний і пасивний. Ця категорія тісно пов’язана з категорією перехідності/неперехідності.

Активний стан дієслова є основним. Властивий усім дієсловам, які означають дію, спрямовану від діяча на прямий об’єкт, виражений іменником у формі знахідного відмінка без прийменника, тобто усім перехідним дієсловам.

Пасивний стан означає, що дія спрямована на об’єкт, який у реченні має форму називного відмінка і виступає підметом, тоді як реальний діяч виражений іменником в орудному відмінку і виконує роль додатка.

Зворотно-середній стан дієслів означає, що дія суб’єкта не переходить на об’єкт, а зосереджена в сфері самого суб’єкта. Форми зворотно-середнього стану утворюються від перехідних дієслів за допомогою афікса -ся. Ці дієслова поділяються на кілька розрядів:

1. Власне зворотні дієслова, що означають дію, суб’єктом і об’єктом якої є сама особа (дія спрямована на діючу особу): одягатися, умиватися, взуватися, чепуритися, голитися і ін.
2. Взаємно-зворотні дієслова, що означають дію, виконувану кількома особами. Ця дія переходить на кожного з виконавців: листуватися, зустрічатися, сперечатися, змагатися.
3. Загально-зворотні дієслова, що означають дію, зосереджену в самій діючій особі. Виражають внутрішній стан, переживання або зміни у стані суб’єкта: журитися, сердитися, зупинитися.
4. Непрямо-зворотні дієслова, що означають дію, яку суб’єкт здійснює для себе, в своїх інтересах: запастися (паливом, водою), лаштуватися (в дорогу).
5. Активно-безоб’єктні (безоб’єктно-зворотні), що означають дію, яка може переходити на інший предмет (особу), але мислиться поза об’єктом як характерна ознака суб’єкта: собака кусається, корова б’ється, кішка дряпається, кропива жалиться.
6. Пасивно-якісні дієслова, що означають дію, замкнуту в сфері суб’єкта, яка вказує на здатність його підпадати дії з боку іншого предмета: нитки рвуться, скло б’ється, дріт гнеться, дерево ламається, хліб кришиться та ін. 

Отже, усі дієслова зворотно-середнього стану утворюються від перехідних дієслів активного стану додаванням афікса -ся. 

Приналежність дієслова до пасивного стану визначається можливістю або неможливістю додавання до дієслова слова сам. Якщо таке вживання слова сам при дієслові можливе, це не буде форма пасивного стану: Дівчина прикрашається квіткою (сама). Дорога прокладається будівельниками (пасивний стан, бо неможливо додати слово сама).

Поза станом (мають нульову категорію стану, не мають категорії стану) перебувають:

1. Неперехідні дієслова: бігти, летіти, плакати, спати.
2. Безособові дієслова з афіксом -ся: не спиться, розвидняється.
3. Неперехідні дієслова, які без афікса -ся не вживаються: боятися, сміятися, намагатися.
4. Дієслова, утворені від неперехідних за допомогою префікса і афікса -ся, які надають їм нового лексичного значення: добігатися (бігати); наплакатися (плакати), насидітися (сидіти) і ін.

Теоретичні відомості

Статистика

Презентація

Гугл-форма